Якщо перевернути будь-який контактор або глянути збоку на корпус, там завжди знайдете дві позначки — A1 і A2. Це не якийсь код виробника і не серійний номер. Це клеми котушки управління, тобто саме ті контакти, куди подається напруга для того, щоб контактор спрацював і замкнув силові контакти.
Простими словами: A1 і A2 — вхід і вихід котушки. Подали на них живлення відповідного номіналу (12В, 24В, 220В або 380В — залежно від моделі) — сердечник втягнувся, контакти замкнулись, навантаження отримало живлення. Прибрали напругу — пружина повертає якір назад, контакти розмикаються.
Навіщо взагалі потрібна котушка з окремими клемами
Контактор — це, по суті, потужне реле. У ньому є дві незалежні частини: силова (контакти L1-T1, L2-T2, L3-T3 для трифазних моделей) і керуюча (котушка на A1-A2). Вони фізично та електрично розділені, хоча й знаходяться в одному корпусі.
Це зроблено спеціально. Керуюче коло може працювати на низькій напрузі — наприклад, 24В — а через силові контакти при цьому проходить трифазна мережа 380В з великим струмом. Людина, яка керує пуском (наприклад, натискає кнопку “Пуск” на пульті), працює з безпечною напругою, а не лізе напряму в силове коло.
На практиці це виглядає так: беремо кнопку, реле часу, термостат чи будь-який інший керуючий пристрій, підключаємо його до A1-A2, і при спрацюванні цей пристрій подає напругу на котушку. Контактор клацає, і вже через силові контакти йде основне навантаження — двигун, освітлення, нагрівач.
Де фізично шукати A1 і A2
На більшості контакторів (Schneider, ABB, IEK, EKF, Chint) маркування котушки нанесене прямо на корпусі, зверху або збоку, поряд з клемами. Виглядає це як дві букви поруч із гвинтовими затискачами чи пружинними клемами.
Зазвичай:
- A1 — це “плюс” котушки, тобто вхід живлення;
- A2 — “мінус” або нейтраль, вихід котушки.
Але тут є нюанс. Для котушок змінного струму (АС) полярність не має значення — можна переплутати A1 і A2 місцями, контактор все одно спрацює нормально. А от для контакторів постійного струму (DC) полярність вже критична, і переплутування може призвести до того, що котушка або не спрацює, або згорить швидше свого ресурсу.
Як підключити котушку на практиці
Розглянемо типову схему з кнопками “Пуск” і “Стоп” — вона зустрічається практично в кожному пусковому щитку для насосів, компресорів чи вентиляції.
Фаза (або плюс керуючого джерела) йде на нормально розімкнуту кнопку “Пуск”. З кнопки — на клему A1 котушки. З клеми A2 — на нуль (або мінус джерела). Коли натискаємо кнопку, коло замикається, котушка отримує живлення, контактор спрацьовує.
Але є проблема: як тільки відпустимо кнопку “Пуск”, коло розірветься і контактор одразу відключиться. Щоб цього не сталося, використовують блок-контакт контактора (додатковий нормально розімкнутий контакт, який з’являється разом із основними). Його підключають паралельно кнопці “Пуск” — так звана схема самоблокування або “тримання”.
Виходить так: натиснули “Пуск” — контактор спрацював, блок-контакт замкнувся і взяв на себе функцію утримання котушки під напругою навіть після того, як кнопку відпустили. Щоб зупинити, послідовно в це коло ставлять кнопку “Стоп” (нормально замкнуту) — при натисканні вона розриває коло, котушка знеструмлюється, і все повертається у вихідний стан.
Типові помилки при підключенні
Найчастіше плутанина виникає саме через те, що на клеми A1-A2 люди намагаються подати не ту напругу, яка вказана на шильдику контактора. Наприклад, контактор розрахований на котушку 220В, а по факту подають 380В — котушка перегорає майже миттєво, іноді навіть з характерним запахом паленої ізоляції.
Друга поширена помилка — забувають про блок-контакт самоблокування і дивуються, чому контактор працює тільки поки тримаєш кнопку пальцем. Це не несправність, це особливість схеми без утримання.
Третя ситуація — коли на контакторах постійного струму переплутують полярність A1 і A2. Котушка DC розрахована на певний напрямок струму, і якщо подати навпаки, це або взагалі не спрацює, або скоротить ресурс механізму.
Ще один нюанс — намагаються підключити котушку на 24В до мережі 220В “напряму, аби швидше перевірити”. Такого краще не робити навіть заради тесту — котушка згорить за частки секунди, а деякі моделі при цьому ще й іскрять.
Як перевірити котушку мультиметром
Якщо контактор не спрацьовує і є підозра саме на котушку — перевірка проста. Знеструмлюємо все повністю, знімаємо клеми з A1 і A2, ставимо мультиметр у режим виміру опору (Омметр).
Прикладаємо щупи до A1 і A2:
- Якщо опір показує якесь конкретне значення (зазвичай від десятків до кількох сотень Ом залежно від напруги котушки) — котушка ціла.
- Якщо мультиметр показує нескінченність або “1” (обрив) — котушка згоріла, треба міняти або сам контактор, або (якщо конструкція дозволяє) саму котушку окремо.
- Якщо опір близький до нуля — це коротке замикання витків, теж несправність.
До речі, на деяких моделях контакторів (наприклад, ті ж Schneider LC1 серії) котушку можна замінити окремо, не міняючи весь контактор — це заощаджує гроші, особливо якщо контактор потужний і дорогий.
Різні напруги котушок — на що звертати увагу при виборі
При підборі контактора важливо дивитися не тільки на номінал силового струму (наприклад, 25А, 40А, 63А), а й окремо на напругу котушки управління. Виробник завжди вказує це на корпусі поряд з маркуванням A1-A2, зазвичай щось на кшталт “220-230V 50/60Hz” або “24V DC”.
Поширені варіанти котушок:
- 24В (частіше DC) — використовується у промислових панелях керування, ПЛК-системах, де вже є низьковольтне джерело живлення;
- 220-230В (АС) — найпоширеніший варіант у побутовій і напівпромисловій автоматиці, зручно, бо не треба окремого джерела живлення;
- 380-400В (АС) — рідше, здебільшого у важкій промисловості.
Якщо в щитку вже є мережа 220В і не хочеться городити окремий блок живлення для керування — логічно брати контактор з котушкою на 220В. Якщо ж проєктується система з ПЛК або реле на 24В — відповідно котушку на 24В.
Коротко про головне
A1 і A2 — це вхідні клеми котушки контактора, через які подається керуюче живлення. Саме ці два контакти запускають механізм, що з’єднує силові контакти і подає струм на навантаження. Полярність важлива тільки для котушок постійного струму, для змінного — байдуже, куди що підключати. Головне — не переплутати номінал напруги котушки з тим, що подаєте фактично, інакше згорить майже миттєво. А якщо контактор клацає тільки при утриманій кнопці — справа не в поломці, а у відсутності схеми самоблокування через блок-контакт.