Ситуація зустрічається частіше, ніж здається: один двигун чи насос, а керувати ним треба з двох місць. Наприклад, верстат стоїть в цеху, і оператору зручно вмикати його зі свого поста, а майстру — з протилежного боку, де щиток. Або гаражні ворота з приводом, куди хочеться поставити кнопку і біля хвіртки, і всередині гаража. Рішення просте — дві пари кнопок Пуск-Стоп на один контактор. Головне — правильно з’єднати їх між собою, бо тут є нюанс: кнопки Пуск з’єднуються паралельно, а Стоп — послідовно. Переплутаєш — і схема або не запуститься взагалі, або не буде вимикатись з другого поста.
Принцип роботи схеми з двома постами керування
Класична схема Пуск-Стоп для контактора будується на самоутриманні (самопідхваті). Коли натискаєш кнопку Пуск, котушка контактора отримує живлення, контактор спрацьовує і своїм додатковим блок-контактом (НВ, нормально відкритим) шунтує кнопку Пуск. Тобто навіть якщо палець прибрати з кнопки, ланцюг живлення котушки залишається замкнутим через цей допоміжний контакт. Розірвати ланцюг можна тільки кнопкою Стоп — вона нормально замкнута (НЗ) і при натисканні розмикає коло, знімаючи живлення з котушки.
Коли постів керування два, логіка не змінюється — просто додаються ще одна пара кнопок. І тут важливо запам’ятати правило:
- кнопки Пуск (SB1 і SB3, наприклад) з’єднуються паралельно — натиснути можна будь-яку, і контактор увімкнеться;
- кнопки Стоп (SB2 і SB4) з’єднуються послідовно — щоб зупинити двигун, достатньо натиснути будь-яку з них, з будь-якого поста.
Логіка тут така сама, як з вимикачами світла з двох місць, тільки реалізована по-іншому — через релейну схему, а не прохідні вимикачі.
Що знадобиться для монтажу
Перед тим, як лізти в щиток, варто зібрати всі компоненти. Список невеликий:
- контактор з котушкою на потрібну напругу (12В, 24В, 220В або 380В — залежно від схеми керування);
- дві кнопкові станції Пуск-Стоп (або чотири окремі кнопки — дві зелені Пуск і дві червоні Стоп);
- кабель для ланцюга керування, зазвичай ПВС або КВВГ перерізом 0,75–1,5 мм²;
- клемники або клемні колодки для з’єднань у щитку;
- автоматичний вимикач або запобіжники для захисту кола керування (не обов’язково, але бажано);
- індикаторна лампа, якщо хочеться бачити стан включення (опційно).
Контактор варто брати з запасом по струму хоча б на 20-30% від номінального струму навантаження. Якщо двигун споживає 8А, а контактор розрахований рівно на 9А — при пуску, коли струм пускового моменту в 5-7 разів вищий за номінальний, контакти можуть підгоряти швидше, ніж хотілося б.
Схема підключення крок за кроком
Розберемо на прикладі найпоширенішого варіанту — контактор з котушкою на 220В, керування однофазне.
Крок 1. Подаємо фазу на один з контактів котушки контактора (позначається зазвичай А1 або 13).
Крок 2. Від другого контакту котушки (А2 або 14) веде провід до нормально замкнутих контактів кнопок Стоп. Кнопки Стоп з’єднуються послідовно — тобто вихід з першої кнопки Стоп йде на вхід другої кнопки Стоп. Якщо в схемі тільки одна лінія Стоп, значить сигнал повинен пройти через обидві кнопки без перешкод, і розірвати коло може будь-яка з них.
Крок 3. Далі від виходу другої кнопки Стоп сигнал іде до нормально відкритих контактів кнопок Пуск, які з’єднані паралельно між собою. Тобто на вхід обох кнопок Пуск подається однаковий потенціал, а виходи обох кнопок з’єднуються разом і йдуть далі — на блок-контакт контактора (НВ, самопідхват) і на нейтраль.
Крок 4. Блок-контакт контактора (часто позначається 13-14 або NO) підключається паралельно кнопкам Пуск. Саме він забезпечує самоутримання — після спрацювання контактора цей контакт замикається і тримає ланцюг живлення котушки, навіть коли кнопку Пуск відпустили.
Крок 5. Замикаємо коло на нейтраль (N), яка подається на другий вивід котушки контактора.
Якщо схематично, то виглядає це так: Фаза → А1 котушки… А2 котушки → Стоп1 → Стоп2 → (розгалуження) Пуск1 паралельно з Пуск2 паралельно з блок-контактом → Нейтраль.
Типові помилки при підключенні
Найчастіша помилка — переплутати послідовність з’єднання кнопок Пуск і Стоп місцями. Якщо кнопки Стоп з’єднати паралельно, а Пуск послідовно — схема просто не запуститься, бо для увімкнення контактора треба буде натиснути одразу обидві кнопки Пуск одночасно. Незручно і, чесно кажучи, безглуздо.
Друга поширена проблема — забути про блок-контакт самоутримання. Без нього контактор буде працювати тільки поки тримаєш кнопку Пуск натиснутою, а щойно відпустив — вимикається. Для короткочасних операцій це навіть підходить (наприклад, для імпульсного керування), але для постійної роботи двигуна не годиться.
Третя річ, на яку часто не звертають уваги — переріз проводу керування. Здається, раз струм в котушці малий (зазвичай 0,1-0,3А для контакторів середньої потужності), можна брати найтонший провід. Але якщо лінія від щита до другого поста керування тягнеться на 20-30 метрів, падіння напруги на тонкому проводі може призвести до того, що котушка не отримає достатньої напруги для стабільної роботи, особливо при коливаннях мережі. Краще брати 0,75 мм² навіть для коротких ділянок — запас не завадить.
Ще один нюанс — полярність і фазування, якщо котушка контактора розрахована на постійний струм або на 24В/12В через понижуючий трансформатор чи блок живлення. У такому разі важливо не переплутати плюс і мінус, інакше або нічого не запрацює, або (в рідкісних випадках з електронними компонентами в ланцюзі) щось згорить.
Особливості для трифазних систем і потужних двигунів
Якщо мова про контактор для трифазного двигуна (наприклад, на верстаті чи насосній станції), схема керування з двома кнопковими постами будується так само — принцип паралельного Пуску і послідовного Стопу не змінюється. Різниця тільки в тому, що котушка контактора там найчастіше живиться від однієї фази і нейтралі (якщо є нуль) або від двох фаз через понижуючий трансформатор безпеки на 24В — це вже питання техніки безпеки та вимог до об’єкта.
Для потужних двигунів варто додатково передбачити теплове реле (термореле) в ланцюг силового живлення — воно захистить двигун від перевантаження, а контакт термореле включається послідовно в ланцюг керування, разом з кнопками Стоп. Тобто при спрацюванні захисту від перегріву двигун зупиниться так само, ніби хтось натиснув Стоп.
Перевірка схеми після монтажу
Перед тим, як подавати повне навантаження, варто перевірити схему керування окремо. Відключити силову частину (або хоча б переконатись, що навантаження не критичне), подати живлення тільки на ланцюг керування і натиснути Пуск з першого поста — контактор повинен клацнути і залишитись увімкненим. Потім натиснути Стоп з другого поста — контактор має вимкнутись. Аналогічно перевірити навпаки: Пуск з другого поста, Стоп з першого. Якщо все спрацьовує коректно з обох напрямків — схема зібрана правильно.
Якщо контактор клацає, але одразу відключається (немає самоутримання) — перевіряй підключення блок-контакту, найчастіше проблема саме там. Якщо контактор взагалі не реагує ні на одну кнопку — прозвони ланцюг тестером від фази до котушки, шукай обрив або погане з’єднання в клемниках.
Схема з двома постами керування — одна з найпростіших модифікацій базового Пуск-Стоп, і після одного разу зборки логіка запам’ятовується назавжди. Головне тримати в голові просте правило: Пуски паралельно, Стопи послідовно, і не забувати про самоутримання через блок-контакт.