Контактор сам по собі просто вмикає і вимикає навантаження — за командою котушки. А от коли треба, щоб щось вмикалося із затримкою, працювало циклічно або вимикалося через певний час після старту, без реле часу не обійтись. Разом ці два прилади утворюють просту, але дуже робочу схему автоматики, яку можна зібрати за годину навіть без досвіду в промисловій електриці.
Навіщо взагалі така зв’язка
Контактор комутує великий струм, але керується він малопотужним сигналом на котушку — 220В, 24В або 12В залежно від моделі. Реле часу якраз і формує цей керуючий сигнал у потрібний момент.
На практиці таку схему ставлять для:
- автоматичного включення освітлення вночі та вимкнення вранці;
- відкладеного старту насоса чи компресора після подачі живлення;
- циклічної роботи вентиляції — наприклад, 10 хвилин працює, 20 хвилин пауза;
- керування електрокотлом за розкладом;
- захисту двигуна від частих пусків — реле часу не дає повторно ввімкнути навантаження раніше заданого інтервалу.
Я особисто збирав таку схему для дренажного насоса в підвалі — реле часу давало паузу між циклами відкачки, щоб двигун не грівся від постійних коротких включень. Працює вже третій рік без нарікань.
Що знадобиться
Для базової схеми потрібні:
- контактор на потрібний струм навантаження (наприклад, LC1D09 від Schneider або аналог від Chint, IEK);
- реле часу з відповідною напругою котушки та типом виходу (NO або NC);
- автоматичний вимикач для захисту кола управління;
- клемники, кабель ПВС або ВВГ перерізом під струм навантаження, дроти для кола керування (0,75–1,5 мм² цілком достатньо).
Тут важливий нюанс: реле часу саме по собі комутує невеликий струм — зазвичай до 5-10А. Тому напряму на потужне навантаження його не ставлять, а через контактор — будь ласка, хоч на 100А.
Загальна логіка схеми
Реле часу відпрацьовує затримку і своїм вихідним контактом замикає (або розмикає) коло живлення котушки контактора. Коли котушка отримує напругу — контактор втягується і своїми силовими контактами подає живлення на навантаження.
Тобто ланцюг такий: живлення → реле часу → вихідний контакт реле → котушка контактора → контактор → навантаження.
Схема підключення крок за кроком
Розберемо на прикладі реле часу з котушкою на 220В і нормально розімкненим вихідним контактом (NO).
- Фаза (L) через автоматичний вимикач подається на клему живлення реле часу — зазвичай позначена як A1 або L.
- Нуль (N) заводиться одразу на другу клему живлення реле часу і паралельно — на клему A2 котушки контактора.
- Вихідний контакт реле часу (клема 1 або NO) з’єднується з клемою A1 котушки контактора.
- Коли реле часу відпрацьовує свою витримку — контакт замикається, фаза потрапляє на котушку, контактор спрацьовує.
- Силові контакти контактора (клеми 1-2, 3-4, 5-6 для трифазного варіанту) підключають фазні провідники до навантаження.
Якщо навантаження однофазне — задіюють лише одну пару силових контактів контактора, інші лишаються вільними або дублюють нуль через окрему клемну колодку.
Затримка на включення чи на виключення
Тут є принципова різниця, і плутанина в цьому місці — найчастіша причина, чому схема “не так працює”.
Затримка на включення (ON-delay). Після подачі живлення на реле часу минає заданий інтервал, і тільки потім контакт замикається, вмикаючи контактор. Такий режим ставлять, коли треба дати обладнанню “прогрітись” перед стартом або уникнути одночасного пуску кількох двигунів у мережі.
Затримка на виключення (OFF-delay). Контактор вмикається одразу, а вимикається через заданий час після зникнення пускового сигналу. Це зручно для вентиляції санвузла — світло вимкнули, а витяжка ще попрацювала 5-10 хвилин.
Для другого варіанту схема трохи ускладнюється — додається кнопка або датчик, який запускає відлік. Реле часу типу CKC1P чи подібні мають окремий вхід для старту таймера, відмінний від клеми живлення.
Циклічний режим
Якщо потрібно, щоб навантаження вмикалося і вимикалося поперемінно без участі людини — беруть реле часу з функцією циклу (наприклад, TB35 чи ASY-D). У ньому окремо задається час паузи і час роботи.
Підключення силової частини не змінюється — котушка контактора все одно керується через вихідний контакт реле. Різниця лише в налаштуванні самого реле: замість одноразової затримки виставляють два інтервали.
Такий варіант часто ставлять на системи поливу теплиць або на аератори в акваріумах і ставках — простий, надійний, не вимагає контролера чи ПЛК.
Типові помилки при підключенні
Найчастіше плутають NO і NC контакти реле часу. Якщо взяти нормально замкнений контакт замість розімкненого, контактор буде працювати навпаки — вмикатись одразу і вимикатись після витримки, хоча планувалось інакше. Перед монтажем краще прозвонити контакти тестером у знеструмленому стані.
Друга поширена помилка — забувають, що котушці контактора потрібен саме нуль на A2, а не земля. Якщо переплутати з захисним провідником — контактор може взагалі не спрацювати або спрацьовувати нестабільно.
Ще один момент — невідповідність напруги котушки контактора і напруги, яку видає реле часу. Буває, що котушка розрахована на 24В, а реле комутує 220В напряму — тоді потрібен додатковий понижуючий трансформатор або блок живлення, і схема вже не буде такою простою.
І останнє: якщо навантаження працює в частому циклі (кожні кілька секунд), звичайне побутове реле часу може вийти з ладу раніше строку — тут краще брати промислове з більшим ресурсом перемикань, розрахованим саме на такий режим.
Перевірка після монтажу
Перед подачею навантаження варто перевірити схему без нього — тільки коло управління. Подали живлення, дочекались спрацювання реле часу, почули характерний клац контактора — все працює правильно. Тільки після цього підключають фактичне навантаження і роблять контрольний запуск під навантаженням.
Не зайвим буде заміряти напругу на клемах котушки мультиметром під час роботи — якщо вона суттєво нижча за номінал (наприклад, 180В замість 220В), варто перевірити перетин проводів керування і якість з’єднань у клемниках.
Схема з реле часу і контактором — одна з найпростіших форм автоматизації в побуті та на невеликих об’єктах. Вона не вимагає програмування, працює роками без обслуговування і легко ремонтується — достатньо базового розуміння, що куди йде. Головне — правильно визначитись з типом затримки під конкретну задачу і не переплутати контакти при монтажі.