Контактор для освітлення ставлять тоді, коли одним вимикачем чи автоматом керувати десятками ламп фізично неможливо — струм просто зашкалить. Класична ситуація: магазин, склад, паркінг, освітлення двору багатоквартирного будинку. Розповім, як його підключити правильно, без танців з бубном і зайвих запитань електрику на приймальні роботи.
Навіщо взагалі ставити контактор
Автомат чи звичайний вимикач розрахований на певний струм — 16, 25, максимум 32 А для побутових умов. Якщо у вас 40-50 світильників по 40 Вт, загальний струм може легко перевалити за ці цифри. Тягнути товстий кабель до кожного вимикача — дорого і незручно.
Контактор вирішує це просто: слабкий керуючий сигнал (низький струм, іноді навіть від датчика чи таймера) вмикає потужне навантаження через силові контакти. Вимикач чи кнопка керує лише котушкою контактора, а сама котушка споживає копійки — 0,1-0,3 А зазвичай.
Ще один плюс — можна керувати освітленням з кількох місць одночасно: з диспетчерської, з таймера, з датчика освітленості. Все збирається на одну котушку.
Що знадобиться для монтажу
Перед тим як лізти в щиток, варто зібрати повний комплект. Ось що точно знадобиться:
- контактор потрібної потужності (з запасом 20-30% від розрахункового струму навантаження);
- автоматичний вимикач для захисту силового кола (номінал підбирається під сумарний струм ламп);
- окремий автомат або запобіжник для кола керування (можна на 1-2 А, він захищає котушку);
- кабель відповідного перерізу — для силової частини і окремо тонший для керування;
- клемники, наконечники НШВІ, інструмент для обтиску;
- сам вимикач, кнопка чи реле часу, яке буде подавати сигнал на котушку.
Контактор обирають за напругою котушки — 220В або 380В, і за номінальним струмом контактів. Популярні моделі на ринку — ETI CN, Schneider LC1, IEK КМИ. Різниця в основному в ціні та надійності контактів, принцип роботи однаковий.
Схема підключення контактора для освітлення
Тут все логічно, якщо розібратись один раз. У будь-якого контактора є дві незалежні частини: силова (для навантаження) і котушка керування.
Крок перший. Заводимо фазу від автомата на верхні клеми силової частини контактора — це контакти позначені зазвичай L1, L2, L3 або 1, 3, 5 залежно від виробника.
Крок другий. З нижніх клем (2, 4, 6) фаза йде вже на світильники. Нуль на лампи береться напряму з нульової шини щита, через контактор нуль не проходить — це важливий момент, багато хто плутається саме тут.
Крок третій. Котушка контактора має два виводи, зазвичай позначені A1 і A2. На них подається живлення для керування. Найпростіший варіант — фаза через вимикач на A1, нуль напряму на A2.
Крок четвертий. Якщо є потреба тримати контактор постійно замкнутим після короткого натискання кнопки (а не вимикача), використовують нормально-відкритий допоміжний контакт самого контактора (позначається зазвичай 13-14 або NO) — це так звана схема самопідхвату. Один кінець допоміжного контакту йде паралельно кнопці, інший — на котушку.
Якщо схема самопідхвату не потрібна — просто ставите звичайний вимикач замість кнопки, і контактор буде включений весь час, доки вимикач замкнутий.
Підключення через реле часу або датчик руху
На практиці рідко хтось керує контактором просто вимикачем — сенс тоді ставити контактор губиться, простіше поставити потужний вимикач. Частіше контактор комбінують з автоматикою.
Реле часу (таймер) підключається так само, як і вимикач — його вихідні контакти йдуть на котушку A1-A2 замість кнопки. Таймер сам розмикає і замикає ланцюг за розкладом, контактор лише тягне навантаження.
З фотореле (датчиком освітленості) схема аналогічна — вихід реле підключається до котушки. Ввечері темніє, реле замикає контакти, контактор спрацьовує, лампи вмикаються. Вранці все навпаки.
Якщо потрібно керувати з кількох точок — наприклад, вимикач у щитку і кнопка на вході в приміщення — обидва джерела сигналу підключаються паралельно до котушки, або через ту саму схему самопідхвату з допоміжним контактом.
Для великих об’єктів іноді ставлять ще й проміжне реле між слаботочною автоматикою (наприклад, контролером розумного будинку) і котушкою контактора — це захищає слабкі виходи контролера від можливого пробою.
Типові помилки при підключенні
Найчастіша проблема — плутанина між силовим колом і колом керування. Люди намагаються подати фазу для котушки з тих самих клем, куди йде силове навантаження, і в результаті або контактор не вмикається взагалі, або згоряє щось із автоматики.
Друга поширена помилка — недостатній переріз кабелю на силову частину. Контактор розрахований на певний струм, але якщо кабель тонший ніж треба — грітись буде саме проводка, а не контакти. Для освітлення на 5-6 кВт варто брати кабель не менше 2,5 мм² по міді, а краще перестрахуватись і взяти 4 мм².
Ще момент — забувають про захист кола керування. Якщо котушка коротне замкне (а таке буває, особливо на дешевих китайських моделях), без окремого запобіжника може вибити весь основний автомат разом з навантаженням, хоча проблема була лише в керуючому колі.
Часто плутають нормально-відкриті (NO) і нормально-закриті (NC) допоміжні контакти при організації самопідхвату. Результат — контактор або взагалі не тримається у ввімкненому стані, або навпаки, не вимикається ніколи.
І окремо варто сказати про підбір номіналу контактора. Не варто брати впритул до розрахункового струму — краще взяти модель на клас вище. Контакти з часом окислюються, іскрять при спрацюванні, і якщо навантаження на межі можливостей — контактор швидко вийде з ладу.
Як перевірити роботу після монтажу
Спочатку перевіряють коло керування без навантаження на силовій частині — вимикають автомат живлення ламп, і дивляться, чи контактор взагалі клацає при подачі сигналу на котушку. Почули характерний щиглик — сигнальна частина працює.
Далі мультиметром перевіряють, чи є напруга на виході силових контактів при увімкненому контакторі і чи повністю зникає при вимкненому. Якщо на виході “фонить” невелика напруга навіть при розімкнутому контакторі — це може вказувати на пробій контактів чи наведення від сусіднього кабелю.
Після цього вже подають повне навантаження і дають попрацювати хвилин 15-20, потім перевіряють контактор на нагрів рукою (обережно, не торкаючись голих контактів) — теплий це нормально, гарячий, аж не можна тримати руку — сигнал, що щось не так з підбором номіналу чи контактом у клемах.
Не завадить перевірити і затягування клем через тиждень-два роботи — після теплового розширення-стискання гвинтові з’єднання іноді трохи послаблюються, особливо на дешевих контакторах з м’якими клемами.
Підключення контактора для освітлення — задача не з найскладніших, якщо розділяти в голові силову частину і частину керування та не економити на перерізі кабелю і номіналі самого контактора. Головне правило просте: слабкий сигнал керує потужним навантаженням, а не навпаки, і ці два кола ніколи не повинні перетинатись напряму.