Корпус щита — це не просто коробка для автоматів. Від нього залежить, чи витримає ваша електрика вологість у гаражі, чи не перегріються контактори влітку, чи зможете ви взагалі щось туди додати через пару років, коли з’явиться нове обладнання. Багато хто бере перший-ліпший бокс “на око”, а потім дивується, чому автомати ледве влазять або чому щит в підвалі вкрився іржею за сезон.
Розберемось, на що дивитись при виборі, і чому дешевий варіант не завжди виправдовує себе.
Матеріал корпусу: метал чи пластик
Тут все залежить від умов експлуатації.
Пластикові щити (найчастіше з полікарбонату або ABS-пластику) підходять для квартир, офісів, сухих приміщень. Вони легші, не потребують заземлення самого корпусу, коштують дешевше. Мінус — при серйозному навантаженні або механічному ударі пластик може тріснути, а в приміщеннях з підвищеною температурою деякі бюджетні моделі здатні деформуватись.
Металеві щити — це вибір для виробництва, гаражів, підвалів, вулиці. Сталь з порошковим фарбуванням витримує механічні навантаження, добре відводить тепло від потужного обладнання. Але металевий корпус обов’язково потребує заземлення самого корпусу — це прописано в ПУЕ, і нехтувати цим не варто, бо при пробої ізоляції корпус може опинитись під напругою.
Є ще нержавіюча сталь — для харчової промисловості, вологих цехів, там де звичайна фарбована сталь швидко почне іржавіти. Дорожче, зате довговічніше в агресивному середовищі.
Ступінь захисту IP — головний параметр, який часто ігнорують
Маркування IP (Ingress Protection) показує, наскільки корпус захищений від пилу та вологи. Перша цифра — захист від твердих частинок, друга — від рідини.
Для квартири чи офісу зазвичай достатньо IP30-IP40 — базовий захист від випадкового дотику та невеликої кількості пилу.
Для гаражів, підвалів, неопалюваних приміщень варто брати щити з IP54 — тут вже є захист від пилу (не повний, але достатній) і від бризок води з будь-якого напрямку.
Для вулиці, навісів, щитів обліку на фасаді будинку — мінімум IP65, а краще IP66. Це вже повний захист від пилу і від струменів води. Якщо щит стоїть просто неба без даху — тільки IP65 і вище, інакше перше ж дощове літо покаже, що економія була помилковою.
Один нюанс, про який мало хто згадує: IP-ступінь працює тільки якщо двері щита закриті і кабельні вводи правильно загерметизовані. Купили щит IP65, а кабель завели просто в дірку без сальника — вся герметичність пішла нанівець.
Кількість модулів — рахуйте з запасом
Модуль в електриці — це стандартна ширина одного автомата (17,5 мм). Щити позначають як 12, 18, 24, 36 модулів і так далі.
Типова помилка — рахувати модулі під ту техніку, яка стоїть в квартирі зараз. А через два роки з’явився кондиціонер, потім бойлер, потім захотілось поставити реле напруги і додатковий стабілізатор. Місця вже немає, доводиться вішати другий щит поруч, що виглядає, м’яко кажучи, не дуже.
Практичне правило: рахуйте потрібну кількість автоматів, додавайте УЗО або дифавтомати на групи, вступний автомат, можливо реле напруги — і додайте ще 30-40% запасу. Для квартири з електроплитою це зазвичай виходить щит на 24-36 модулів, для приватного будинку — від 36 і вище, часто беруть два щити: розподільчий і окремо для автоматики (насоси, опалення, вентиляція).
Одно- чи трифазний щит
Якщо у будинок заведена одна фаза — все просто, беремо звичайний однофазний щит.
При трифазному вводі (актуально для приватних будинків з потужним обладнанням — зварювальним апаратом, потужним насосом, електрокотлом) потрібен щит з розрахунком на трифазне підключення. Тут важливо не тільки місце під автомати, а й достатня глибина корпусу — трифазні вступні автомати і рубильники фізично більші, тонкий пластиковий бокс на 100 мм глибини просто не дозволить нормально розвести проводку.
Місце встановлення: накладний чи вбудований
Накладний щит кріпиться поверх стіни, вбудований (утоплений) монтується в нішу і виступає лише кришкою з дверцятами.
Вбудовані виглядають акуратніше, майже не займають простору, підходять для готового ремонту де стіни вже фінішні. Але потребують підготовки ніші заздалегідь — це варто продумати ще на етапі штробління стін.
Накладні монтуються швидше, підходять для гаражів, підвалів, виробничих приміщень, де естетика не на першому місці, а важлива швидкість монтажу і ремонтопридатність.
На що ще звернути увагу при виборі
Кілька моментів, які легко упустити з фокусу, але вони впливають на зручність експлуатації:
- Наявність DIN-рейок в комплекті — деякі бюджетні корпуси продаються без рейок і монтажної плати, доведеться докуповувати окремо.
- Прозорі чи непрозорі дверцята — прозорі зручні тим, що видно стан автоматів (увімкнено/вимкнено) без відкривання, але для приміщень з дітьми краще непрозорі з замком.
- Клас горючості пластику — для пластикових щитів дивіться маркування UL94, має бути не нижче V-0 (самозагасаючий матеріал).
- Кабельні вводи знизу і зверху — зручно коли є заготовлені отвори або мембранні вводи з обох сторін, це спрощує монтаж.
- Товщина металу — для металевих щитів це зазвичай 0,8-1,2 мм, тонший метал легко деформується при транспортуванні чи монтажі.
Виробники і орієнтовний рівень цін
На українському ринку найчастіше зустрічаються щити ETI, Schneider Electric, Hager, IEK, EKF, а також бюджетніші варіанти з-під невідомих брендів.
Пластиковий щит на 12-18 модулів IP40 обійдеться в 300-600 грн, залежно від виробника. Той самий обсяг, але з IP65 — вже від 600-900 грн через додаткову герметизацію. Металеві щити з порошковим фарбуванням стартують від 1000-1500 грн за невеликі моделі і йдуть значно вище для великих розподільчих шаф на 48-72 модулі.
Тут не варто ганятись за найдешевшим варіантом — різниця в 200-300 гривень часто означає тонший пластик, гірші петлі дверцят чи відсутність нормального ущільнювача по периметру.
—
Підбираючи корпус, орієнтуйтесь не на те, що потрібно сьогодні, а на те, що може знадобитись за 3-5 років. Місце всередині коштує копійки порівняно з тим, скільки нервів забере переробка щита через рік через нестачу модулів. І не економте на ступені захисту там, де є вологість чи пил — це саме той випадок, коли автомати можуть вийти з ладу набагато швидше, ніж очікувалось.